Собача школа

Їздили з Дакаром в собачу школу. 40-градусна спека, ідеальна поведінка в трамваї і провальна поведінка на тренуванні. Я і подумати не могла, що мій пес перевершить славнозвісного Марлі з кінострічки. Всі потішились, побачили на власні очі приклад неслухняної собаки і типового лабрадора, ну а Дакар винайшов команду "пляж". Робив він це в той час, коли всі інші собаки старанно виконували команду "лежати". Дакар не врахував, що лежати взагалі-то потрібно НА животі, а не догори животом, звісивши язика набік і розвівши ноги.
Весело було почути, що собака в пориві - це її вага + ще 3 її ваги. Я, виявляється, здатна втримати 160 кілограмів. Оце так відкриття.

Ледь не забула! На завершення Дакар всівся в жуйку.

Я давно так не втомлювалась. Ми давно так не втомлювались. Маю передчуття, що завтра лівої руки навіть підняти не зможу.

Лабрадорські будні

Повернулися з епічної прогулянки. Сьогодні ми встигли все. Спершу познайомились з білою лабрадоршою на ім'я Чара. Чарівна дівчинка. Дакар старанно показував, що він мужик, але Чара, як справжня жінка, невимушено і чарівно відібрала в Дакара його паличку. Все наче йшло добре. Але як же не вивалятись в падалі на першому побаченні? Це ж так по-нашому. Довелось йти до ставка, де відбулись водні перегони за паличкою. Дакар об'єктивно був переможцем і старанно демонстрував лідерство. На додаток наш милий хлопчик поласував якимось нечистотами. І, на завершення захоплюючої прогулянки біля дверей квартири Дакарчика феєрично знудило.

І тут я помічаю, що частіше за все мені доводиться описувати як мій пес валяється в якійсь гидоті, їсть якусь гидоту і блює.

Який жах.

Підсумки дня

Сьогодні Дакар був найнеслухнянішою собакою в світі. Він без дозволу купався, страшенно налякав якогось бідолашного бездомного пса і, наостанок, з'їв вечерю мого брата. Мені цікаво, чи це все на сьогодні.

Нові травми

Дакар заїхав мені лапою в праве око і тепер я не можу його нормально розплющити. Класно погрались.

Звуки

Дакар з другого кінця квартири чує свій улюблений звук вдягання джинсів, який для нього символізує прогулянку. Як би тихо я це не робила, він зааавжди його почує. Якщо чесно, раніше я не задумувалась про існування такого звуку. Або ж Дакар екстрасенс.

На жаль не знаю хто автор, але написано чудово

Things I Learned from my Dog

• Never pass up the opportunity to go for a joy ride.
• Allow the experience of fresh air and the wind in your face to be pure ecstasy.
• When loved ones come home, always run to greet them.
• When it's in your best interest, practice obedience.
• Let others know when they've invaded your territory.
• Take naps and stretch before rising.
• Run, romp, and play daily.
• Eat with gusto and enthusiasm.
• Be loyal.
• Never pretend to be something you're not.
• If what you want lies buried, dig until you find it.
• When someone is having a bad day, be silent, sit close by, and nuzzle them gently.
• Thrive on attention and let people touch you.
• Avoid biting when a simple growl will do.
• On hot days, drink lots of water and lie under a shady tree.
• When you're happy, dance around and wag your entire body.
• No matter how often you're scolded, don't buy into the guilt thing and pout.... run right back and make friends.
• Delight in the simple joy of a long walk.
• If you stare at someone long enough, eventually you'll get what you want.
• Don't go out without ID.
• Be aware of when to hold your tongue, and when to use it.
• Always give people a friendly greeting. A cold nose in the crotch is effective.
• If it's not wet and sloppy, it's not a real kiss.

Хворію

Дакару не подобається сироп від кашлю.

Spacebar

Наближаються два тижні у Львові БЕЗ ДАКАРА. Це нестерпно. Це набагато гірше, ніж без солодкого, без інтернету, без тепла, без сексу, без музики, без сонця. Це просто ніяк, пусто.

Я не можу йому пояснити куди їду і для чого. І тому він кожного дня протягом 2 тижнів чекатиме, що я прийду додому.

Це нестерпно.

І тут я усвідомила

Шлях до мого серця лежить через любов до мого песика.
І навпаки.

Підсумки дня

Під час вечірньої прогулянки наш хлопчик вивалявся в дохлятині. Направду, в справжнісінькій. Ворогу не побажаю почути цей запах на СВОЄМУ ПЕСИКУ. Погуглила - виявляється, це такий собі інстинкт. Мисливські собаки так маскують свій запах, щоб жертва його не почула. Окрім того, у людей та собак абсолютно різні смаки на аромати. Запах ваших парфумів може для песика бути геть нестерпно огидним, інша справа - трупний аромат, ммм.
На додаток містер Морда зжер половину пластмасової ложечки для взуття. 
Все як завжди. Тяжкі будні.

Жувальна машина

Вирішила скласти список речей, які Дакар безжально зжер, зіпсував, пожував, порвав (синонімічний ряд продовжити). До нього вже встигли увійти такі речі:

• взуття (приблизно 8 пар нарахувала, включаючи тапочки, взуття моє, татове, Машине…);
• зошити, та не прості, а з конспектами, які потім переписувала, деякі і по 2 рази (десь 5);
• книги (біля 4);
• фотографії (біля 10);
• шкарпетки (не перераховувала);
• м’які іграшки (більше 5);
• мобільний телефон (пожував трохи, мій і Тереза);
• таблетки, спреї (рази 3 було);
• татові квитанції; 
• подушки (4);
• книжка для сплати комунальних послуг; 
• сушка для взуття;
• пакети (багато);
• вазони (було кілька разів);
• фотоальбом, пустий на щастя;
• килим (десь 3 штуки);
• м’ячики (штук 5);
• інтернет-кабель (жорстоко по відношенню до мене, явно помста за щось); 
• меблі (в кількох місцях);
• ковдра; 
• постільна білизна...

Чекаємо продовження. І це тільки те, що згадала.
А крадена їжа - це окремий список. На щастя, виховання не проходить безслідно, і їжу ми тепер крадемо вкрай рідко, і в основному, коли та падає на підлогу. 

Якось ввечері ми з мамою приготували великий смачнючий торт з вершками, фруктами і печивом. Наступного ранку я пішла на навчання, а мама вирішила спробувати тортик, дістала його з холодильника, і вийшла з кухні на декілька хвилиночок. Коли ж вона повернулась, тортик наш… безслідно зник. Дійсно БЕЗСЛІДНО. Перші мамині думки, з її ж слів, були доволі містичними. Аж потім дійшло, що вся містика полягає в чорній мокроносій хитрющій істоті. З Дакаром же все було чудово. Кількість торту анітрохи не була для нього завеликою, вочевидь. А швидкість поїдання будь-чого в нього завжди була блискавичною.  

Мені потрібна твоя порада

Іноді він мене лякає.
Присутність Дакара - обов'язковий пункт в нічних-серйозних-кухонних розмовах з татом. Я опускаю очі і зустрічаю ЦЕЙ погляд, що пробирає до кісток. Що здається, ніби він зрозумів все сказане, від першого до останнього слова. І мені здається що ось-ось він просто повинен заговорити. Він не можете промовчати, він не може ПРОСТО ТАК ПРОМОВЧАТИ. Я не наділяю його людськими рисами від надмірної любові. Я кажу так, бо ВИ Б ТІЛЬКИ ЦЕ БАЧИЛИ. Ті, хто мають пса, зрозуміють мене.
Він все розуміє.


Дакар, як би я хотіла, щоб саме зараз ти зміг щось сказати. 

Кефір

Він готовий на все заради кефіру чи сирочку.
Дивіться на ці скажені очі.

Сніг

Нарешті! Сніг! НУ що ж, краще пізно, ніж ніколи. Ця зима мене розчарувала. Здається, у нас тепер 6 місцяів весни. Я не дуже люблю весну, особливо, якщо МАЄ БУТИ ЗИМА.
Як би там не було, поки що ми з Дакаром насолоджуємось сніговими днями. Поки є можливість.
Фотографуємось, як завжди, багато. Виходимо гарні. А Дакар ще й кривляється! :D

Добре з ним

Я часто думаю, яким би було моє життя без Дакара. Навіть важко уявити.
Він навчив мене любити життя незалежно від обставин.
Ці моменти, коли ми разом гуляємо в полі або в сосновому лісі; коли він засинає поряд зі мною і я можу спостерігати як йому щось сниться і він тихенько скавчуть; коли він будить мене вранці своїм "поцілунком"; коли ми граємо в "забери свою шкарпетку з моєї пащі, якщо зможеш"; коли я приходжу додому в поганому настрої, в голові все крутяться якісь проблеми, а він зустрічає мене гіперактивним розмахуванням хвоста і тими люблячими очима. І все це, повірте, лікує.
Це мій скарб.
Направду, мені здається, собаки - втілення досконалості цього світу.

Шкарпетки

Його улюблена іграшка - мої шкарпетки. Це навіть досить весело... доки він не рве їх.

Новорічні подарунки