Moments

Дакар підсилює бажання жити. Коли я буваю засмучена, він своїм поглядом ніби говорить мені "ну припини, все ж буде добре, ти б краще погралася зі мною зараз". Він доповнює моє життя.


Ну добре, це був ліричний відступ. А реальність є реальністю, і проблемки в нас є. Не дуже приємні речі також мають місце, як і радощі.


Дакар гіперактивний, це добре відомо всім, хто хоча б раз його бачив. І навіть тим, хто не бачив. Так, гіперактивність - скоріше норма для лабрадора, ніж недолік. Але його нестримна енергія і колосальна сила іноді виливаються в справжню катастрофу. Я мовчу про те, що він своєю дупою вибив мені вставку в дверцята шафи, організувавши величезну діру. В нас справи доходили і до крові. Так-так, в прямому сенсі.


Це сталось, коли я вийшла з ним на прогулянку і мала зустріти подругу біля свого будинку. Дакар любить в повній мірі висловлювати свої почуття до людей. Він швидко біжить до своєї "жертви", при цьому пихтить-хрюкає і все подібне. І цього разу все було за сценарієм. Він побачив мою подругу, що йшла нам назустріч, раптово смикнув повідок, який (о горе мені!) був обмотаний навколо мого зап'ястя (так бажано не робити). Не минуло й кількох секунд як я вже лежала на землі. Ні, навіть не так. Я ЇХАЛА по землі, лежачи, відчуваючи, як шкіра на колінах, ліктях і долонях здирається, поки Дакар мене тягнув.